Пропустити навігацію.
Головна
"З нами - комфортно та безпечно!"

ВІДПУСТКИ: ЩО СЛІД ЗНАТИ РОБОДАВЦЮ ТА ПРАЦІВНИКУ?

Право на оплачувану щорічну відпустку гарантовано ст. 45 Конституції. Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено КЗпП, Законом України «Про відпустки» та іншими законодавчими актами.

Право на відпустку мають громадяни, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду діяльності й галузевої приналежності, а також громадяни, що працюють за трудовим договором у фізичної особи (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки»).

Тобто за кожен день перебування в трудових відносинах з роботодавцем у працівника накопичується час відпустки.
Такі ж самі права на щорічну відпустку, як й інші працівники, мають:
– сумісники;
– працівники – іноземці чи особи без громадянства;
– працівники, які працюють у режимі неповного робочого часу;
– працівники, які працюють у режимі скороченого робочого часу;
– працівники, які працюють у фізособи-підприємця.

Право на відпустки у працівника зберігається й у разі його звільнення (ст. 3 Закону України «Про відпустки»). За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки.

Але якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Зверніть увагу, що законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку.

Види щорічних відпусток
Статтями 74, 76 КЗпП і ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлені такі види щорічних відпусток:
1) основна відпустка (ст. 6 Закону України «Про відпустки»);
2) додаткова відпустка:
– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1 (ст. 7 Закону України «Про відпустки»);
– додаткова відпустка за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону України «Про відпустки»);
– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

При цьому законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Тривалість відпусток не залежить від режимів і графіків роботи і розраховується в календарних днях, але при визначенні тривалості відпустки не враховуються:
– святкові та неробочі дні, що припадають на відпускний період;
– дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП). А відтак щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена на дні:
– тимчасової непрацездатності працівника;
– відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Чинним законодавством, зокрема ст. 6 Закону України «Про відпустки», передбачене також установлення більшої тривалості щорічних відпусток для певних галузей та категорій працівників.

Щорічні додаткові відпустки становлять:
– за роботу із шкідливими та важкими умовами праці – до 35 календарних днів;
– за особливий характер праці – до 35 календарних днів;
– працівникам із ненормованим робочим днем – до 7 календарних днів.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, – 69 календарних днів.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним (трудовим) договором за кожним видом робіт, професій і посад залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно з ст. 91 КЗпП і ст. 69 ГКУ підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників, у т. ч. і щорічні відпустки більшої тривалості.

Щорічна основна та додаткова відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно або окремо.

У перший рік працівник має право на відпустку повної тривалості тільки після закінчення 6 місяців безперервної роботи. Але, окремі категорії працівників мають право одержати відпустку повної тривалості до спливу 6 місяців у перший рік роботи на цьому підприємстві за їх бажанням, наприклад, це:
1) жінки – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інваліди;
3) особи віком до вісімнадцяти років;
4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
5) особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
6) сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи надаються в будь-який час робочого року згідно із затвердженими графіками. Щоправда, деяким категоріям працівників, зокрема зазначеним у ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки зобов'язані надаватися в зручний для них час.

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості забороняється:
– протягом двох років підряд;
– протягом робочого року о#собам віком до 18 років;
– працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці або з особливим характером праці.