Пропустити навігацію.
Головна
"З нами - комфортно та безпечно!"

ОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН З СЕЗОННИМИ ПРАЦІВНИКАМИ

Специфіка оформлення рудовизх правовідносин з тимчасовими та сезонними працівникіами визначена Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ (надалі — Указ № 310).

Згідно з ст. 1 вищевказаного Указу сезонними є роботи, які внаслідок природних та кліматичних умов можуть виконуватися тільки протягом певного сезону (не більше 6 місяців).

Сезонний трудовий договір вважається видом строкового трудового договору та укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону (не більше 6 міс.).

Отже, сезонними є роботи, яким притаманні такі риси:
1) наявні в Списку сезонних робіт і сезонних галузей затв. Постановою КМУ від 28.03.1997 року № 278;
2) їх тривалість не перевищує 6-ти місяців.

Варто вкзаати, що при укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу № 310), що має міститися в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому вказується, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.

При укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін (п. 5 Указу № 310).

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені ПВТР та колективного договору, що діють на підприємстві, для них відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпП, - закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи. Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.

Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, установленими в п. 7 Указу № 310. Зокрема, у разі: припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві; нез’явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.