Пропустити навігацію.
Головна
"З нами - комфортно та безпечно!"

ПОЗОВ ПРО ВИСЕЛЕННЯ ЗІ СЛУЖБОВОГО ЖИТЛА НЕ ОБМЕЖУЄТЬСЯ ПОЗОВНОЮ ДАВНІСТЮ

Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України про те, що загальна позовна давність повинна в 3 роки застосовуватися в спорах про виселення з службового приміщення.

У Постанові по справі № 653/1096/16-ц містяться такі висновки про правильне застосування норм права:

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Навіть якщо власник службового житла не вимагає звільнити це житло, проживання в ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надано на час існування зазначених правовідносин.

Поки особа є власником нерухомого майна, воно не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження цим майном, в тому числі шляхом виселення. Тому негаторний позов (позов власника, який є фактичним власником майна, будь-яку особу про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні або розпорядженні відповідним майном) може бути пред'явлений протягом всього часу продовження відповідного правопорушення.

При цьому виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливо за умови, що таке втручання в право особи на повагу житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену в пункті 2 статті 8 Конвенції, і є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останнім критерієм визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу житла і чи буде втручання в це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Відзначимо, в переглядається справі суд встановив, що відсутність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про позивача як власника службової квартири є наслідком зміни законодавства і того, що позивач не навів правовстановлюючі документи на цю квартиру в Відповідно до цих змін Відповідач вважає, що відсутність у позивача документів, що засвідчують право власності на спірну квартиру, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.