Пропустити навігацію.
Головна

Постанова суду від 9 липня 2013

Справа № 825/1689/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

09 липня 2013 м. Чернігів

 

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

 

головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

 

24.05.2013 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі-відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення від 17.09.2012 року № 1904 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та скасувати його.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії УПФУ України в м. Чернігові щодо прийняття рішення від 17.09.2012 року № 1904 є незаконними та такими, що порушують права позивача. Зазначене рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України та, на його думку, підлягає скасуванню з огляду на те, що відомості, зазначені у рішенні не відповідають фактичним даним, а саме в частині періоду нарахування та підстав застосування штрафних санкцій та пені.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заперечення, в яких просив справу розглянути без участі представника та відмовити в задоволенні позову. Також зазначив, що позивач знаходився на загальній системі оподаткування, а тому повинен був подати звітність в територіальний орган УПФУ. За несвоєчасне подання звітності та на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовані штрафні санкції та нарахована пеня. Тому вважає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши надані сторонами суду документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.05.2006 року та є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в УПФУ в м. Чернігові, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.18, 40).

17.09.2012 року УПФУ в м. Чернігові на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено рішення № 1904 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 20.04.2005 року по 22.11.2010 року на суму 1197,80грн., з них: штрафні санкції -1046,93грн., пеня - 150,87 грн.(а.с.42).

Зазначене рішення 30.04.2013 року було оскаржене позивачем до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про що свідчить первинна скарга (а.с.15-17).

З результатами розгляду скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення від 13.05.2013 року № 2359/10, яким скарга залишена без розгляду (а.с.7-8).

Позивач не погодившись із діями та рішенням відповідача, оскаржив їх до суду.

Відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058). Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, (затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. за № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, далі - Інструкція) платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Страхувальник набуває статус платників страхових внесків із дня його реєстрації у територіальному органі ПФУ.

Як вже встановлено судом позивач зареєстрований в УПФУ в м. Чернігові -04.05.2006 рокуу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач є страхувальником і застрахованою особою з 04.05.2006 року.

Згідно пунктів 4 та 6 частини другої статті 17 Закону 1058, в редакції, яка діяла до 01. 01.2011 року, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з рішення від 19.09.2012 року № 1904, штраф та пеня нараховані за період з 20.04.2005 року по 22.11.2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність, на час прийняття оскаржуваного рішення, а саме 19.09.2012 року, законодавчо закріпленої норми, яка б передбачала накладення на позивача штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків у період з 2005 по 2010 рік.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець лише з 04.05.2006 року (а.с.18), а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на період несвоєчасної сплати страхових внесків за період з 20.04.2005 року, є безпідставним.

Також необхідно зазначити, що відповідач посилається в рішенні від 19.09.2012 року №1904 як на підставу застосування штрафних санкцій до позивача на пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058, проте в своїх запереченнях посилається на підставу нарахування штрафних санкцій на пункт 5 частини дев'ятої статті 106 вказаного Закону (а.с.39).

Отже, суд зазначає, що до позивача безпідставно застосовані штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.04.2005 року по 22.11.2010 року на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону 1058, оскільки з 01.01.2011 року дана норма втратила чинність у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування рішення від 17.09.2012 року № 1904 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо винесення оскаржуваного рішення, то суд зазначає наступне.

Документом, за наслідком прийняття якого виникає обов'язок у платника страхових внесків сплатити штрафні санкції є рішення. Отже, належним способом захисту є саме оскарження рішення органу пенсійного фонду, а не дії щодо його винесення. Крім того, самі по собі дії щодо винесення рішення не тягнуть за собою жодних наслідків для позивача, а отже не порушують його права, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Отже, в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, керуючись критеріями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, приходить до висновку про наявність порушень з боку відповідача прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 71, 158 - 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові від 17.09.2012 року № 1904 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя І.І. Соломко