Пропустити навігацію.
Головна

Рішення суду від 15 травня 2013 року

Справа № 825/1689/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (надалі -відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2012 року ВП № 35410255 та скасувати її.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції 26.11.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35410225 з виконання рішення УПФУ в м. Чернігові № 1904 від 17.09.2012 року про стягнення фінансової санкції з позивача в сумі 1197,80грн. Зазначену постанову та дії відповідача при винесенні даної постанови позивач вважає неправомірними та такими, що порушує його права, оскільки всупереч Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 в оскаржуваній постанові відсутня резолютивна частина виконавчого документа, дата набрання законної сили рішення та мотиви, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення. Крім того зазначає, що про прийняте УПФУ в м. Чернігові рішення № 1904 від 17.09.2012 року дізнався лише 24.04.2013 року. Із цих підстав позивачем 30.04.2013 року до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області на рішення УПФУ в м. Чернігові №1904 від 17.09.2012 року подано скаргу. Однак, скаргу на даний час не розглянуто, позивача не повідомлено про результати розгляду скарги, а отже, рішення УПФУ № 1904 від 17.09.2012 року є неузгодженим і не може бути звернуто до примусового виконання.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року №489/20802 (далі - Інструкція).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.05.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.8).

26.11.2012 року на підставі заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові та рішення № 1904 від 17.09.2012 року, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрального ВДВС Гончаровим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 35410255 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Чернігові 1197,80 грн.(а.с.7).

Дана постанова отримана позивачем -14.04.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення № 745(а.с.12).

У зв'язку з тим, що позивач дізнався про рішення УПФУ в м. Чернігові № 1904 від 17.09.2012 року лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, то 30.04.2013 року ним до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано скаргу, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції (а.с.24-25) та повідомлено Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (а.с.23).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 3.19 та 3.20 Інструкції також зазначено, що надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 Закону. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2012 року ВП 35410255 направлена позивачу - 11.04.2013 року, про що свідчить відбиток штампу на повідомленні № 745 (а.с.12), тобто з порушенням строку, визначеного частиною 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання представника відповідача на те, що оскаржувана постанова була направлена позивачу своєчасно, а саме 26.11.2012 року, судом до уваги не приймається, оскільки супровідний лист не містить дати відправлення та номер вихідної кореспонденції (а.с.7), а також відповідачем не надано суду докази направлення її рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

  1. назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
  2. дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  3. повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
  4. резолютивна частина рішення;
  5. дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
  6. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 1.5.1. Інструкції, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:
  а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;
  б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);
  в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;
  ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;
  д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст постанови ВП № 35410255 від 26.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження не відповідає нормам чинного законодавства, а саме відсутня резолютивна частина виконавчого документа, не зазначені мотиви, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), відсутня дата набрання чинності документом, що підлягає примусовому виконанню, що є порушенням пункту 1.5.1. Інструкції.

Також, відповідно до пунктів 1.12 та 1.12.1 Інструкції, основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Разом з тим, як вбачається із пункту 6 оскаржуваної постанови, дані відомості відсутні.

Крім того, судом встановлено, що рішення УПФУ в м. Чернігові від 17.09.2012 року № 1904, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження від 26.11.2012 року ВП № 35410255 оскаржено позивачем до органу Пенсійного фонду вищого рівня, тобто є неузгодженим.

Оскільки, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець не дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року №489/20802 щодо вчинення виконавчих дій у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством, тому суд приходить до висновку про те, що дана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2012 року ВП № 35410255 та скасувати її.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко