Пропустити навігацію.
Головна

Рішення суду від 29 жовтня 2013 року

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 
РІШЕННЯ

 
"29" жовтня 2013 р.                                          Справа № 924/1086/13

Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився

Суть спору:
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача - приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія" м. Хмельницький 16448,52 грн., з яких 16000,00 грн. - основний борг, 448,52 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів №35 від 01.01.2012р.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копії договору перевезення вантажів №35 від 01.01.2012р., заявки від 03.08.2012р., міжнародної товарно-транспортної накладної А №0443959, рахунку-фактури №Гт-29 від 02.08.2012р., акту здачі-прийняття робіт від 13.08.2012р., банківської виписки від 09.08.2012р.

Ухвалою суду від 30.08.2013р. порушено провадження у справі №924/1086/13, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін. Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 03.10.2013р. представником позивача подано письмові пояснення, в яких останнім повідомлено про надіслання відповідачем 03.08.2012р. заявки б/н на перевезення вантажу фіксованим шляхом - електронною поштою, надання ОСОБА_1 для її виконання орендованого в ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_1 з працівником - водієм ОСОБА_3, що погоджено в заявці та скріплено печатками сторін. Наявність на міжнародній товарно-транспортній накладній А№0443959 штампів ФОП ОСОБА_2 пояснює укладеним з ОСОБА_1 договору про спільну діяльністю №01 від 05.01.2011р., за яким останні спільно здійснюють господарську діяльність. Виставляння до оплати відповідачу рахунку - фактури від 02.08.2012р. в той час як заявка від 03.08.2012р. пояснює усною домовленістю про 100% передоплату. Розбіжності в адресі розвантаження вантажу визначеній в заявці та міжнародній товарно - транспортній накладній пояснює допущенням помилки в накладній, адже місце знаходження одержувача ТОВ "ІМЕКС" - с. Кочкор Киргизстан. Позивач вважає часткове оплату відповідачем отриманих послуг доказом належного виконання ФОП ОСОБА_1 умов спірного договору.

Ухвалою суду від 03.10.2013р. строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2), а розгляд справи за клопотанням представників позивача відкладено на іншу дату.

Повноважні представники позивача у судових засіданнях на задоволенні позовних вимог наполягали, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив. Копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на адресу місця знаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому відповідно до ст. 64 ГПК України вважається, що адресат належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повноважного представника для участі в судовому засіданні не направила, проте на адресу суду 21.10.2013р. від ФОП ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення аналогічні за змістом поясненням наданим представниками позивача в судовому засіданні 03.10.2013р. При цьому останній просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Оскільки, неявка належно повідомлених про судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відповідача та відсутність письмового відзиву останнього у справі не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, оцінивши подані учасниками процесу документи по справі, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

01.01.2012р. між ПП "Хмельницька логістична компанія" (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №35, згідно з умовами якого перевізник зобов'язаний доставити довірений йому експедитором вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання товару особі, а експедитор зобов'язується здійснити оплату за перевезення згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1 договору конкретні умови кожного окремо взятого перевезення обумовлюється в заявці - додатку до договору, який є невід'ємною його частиною. Сторони у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) та іншими міжнародними конвенціями.

Положеннями п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору визначено, що перевізник надає послуги по перевезенню на території України, а саме: від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України в пункт розвантаження, від пункту завантаження в пункт знаходження зовнішнього митного контролю України, між пунктами завантаження та відвантаження в межах України. Перевізник надає послуги по перевезенню за межами державних кордонів України до пункту знаходження зовнішнього митного контрою України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державних кордонів України, між пунктами за межами державних кордонів України.

Залучення інших перевізників здійснюється у випадку, якщо перевізник не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом. Перевізник від свого імені укладає договір з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від експедитора (п. 2.2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору експедитор направляє перевізнику по факсу заявку, яка повинна містити такі дані: назву пункту завантаження та відвантаження вантажу, їх адреси; назву вантажу та його кількість; дата і час завантаження, кількість і тип рухомого складу, договірна сума фрахту, форма і строки оплати, відповідальність сторін.

На експедитора покладено обов'язки щодо подання заявки на подачу автомобіля з точним визначенням дати та місця завантаження; забезпечення підготовки вантажу до завантаження; забезпечення своєчасного та правильного оформлення товарно-транспортних накладних, митних документів і інших документів, необхідних для безперешкодного проїзду автомобіля; оплати перевізнику вартості послуг, згідно ставки, вказаної в заявці на перевезення вантажу (п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору).

Перевізник зобов'язується письмово підтвердити прийом заявки до виконання, визначити типи і кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, вказаного в заявці. Направити на адресу експедитора оригінали рахунків, оригінали ТТН (СМR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, документи, що підтверджують додаткові витрати (за наявності) не пізніше 10 днів з моменту надання послуг (п.п. 4.1, 4.13 договору).

Розділом 5 договору сторонами узгоджено вартість послуг і порядок розрахунків. Згідно з п. п. 5.1 - 5.3 плата за перевезення обумовлюється в заявці на транспортування вантажу, яка оформляється у вигляді додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривні. Оплата здійснюється експедитором на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і СМR (за наявності всіх необхідних відміток).

Відповідно до п. 6.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по даного договору в розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодування у відповідності з чинним законодавством України в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. Якщо за один місяць до спливу строку дії даного договору жодна з сторін не виявить письмового ініціативи його розірвання, то договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах (п.п. 9.1-9.2 договору).

Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток вказаний договір.

На виконання умов договору відповідачем направлено перевізнику по факсу заявку від 03.08.2012р. року на перевезення вантажу, відповідно до якої перевезення здійснювалось за маршрутом Київ - Бешкек транспортним засобом, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; ФІО водія - ОСОБА_3; ставка фрахту 7000$; 100% передоплата; замовник - ТОВ "ЮРІЯ-ФАРМ". В письмовій заявці сторони також погодили 100% передоплату послуг перевезення.

Враховуючи викладене, позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунок - фактуру №Гт-29 від 02.08.2012р. на суму 56000,00 грн.

05.01.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність №01, предметом якого є об'єднання зусиль спільно діяти (без об'єднання капіталів) у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п. 2.1.1. сторони зобов'язуються виконувати спільні замовлення та замовлення один одного щодо спільної діяльності на пріоритетній та пільговій основі. Сторони мають право надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомоги; укладати договори оренди автомобілів, причепів для здійснення перевезень вантажів сторонами.

На виконання умов договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р. та заявки від 03.08.2012р. ФОП ОСОБА_1 надала відповідачу послуги по перевезенню вантажу, які надані з залученням ФОП ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 який перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 згідно з трудовим договором між працівником та фізичною особою від 27.11.2007р.

Відповідно до даних товарно - транспортної накладної (CMR) товар перетнув митний кордон України (МП Київська регіональна митниця) 04.08.2012р., що підтверджується відповідними печатками митниці.

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною А№0443959 здійснювалась доставка лікарських препаратів для людей між ТОВ "Юрія-Фарм" та ТОВ "ІМЕКС" з місцем розвантаження у с. Кочкор Киргизька республіка. При цьому на останній наявні відбитки печатки ФОП ОСОБА_2, як перевізника.

Відвантаження та прийняття уповноваженою особою відповідача товару окрім міжнародної товарно-транспортної накладної А№443959 підтверджується актом виконаних робіт №Гт-32 від 13.08.2012р. укладеним між позивачем та відповідачем, в якому визначена загальна вартість робіт (послуг) - 56000,00 грн. (без ПДВ).

Відповідач частково оплатив заборгованість по договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р. у сумі 40000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.08.2012р.

Докази погашення ПП "Хмельницька логістична компанія" боргу в сумі 16000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

05.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату у 10-денний термін з дня її отримання 16000,00 грн., однак остання залишена без відповідного реагування.

В зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу згідно з договором №35 від 01.01.2012р. позивач просить стягнути з відповідача 16000,00 грн. При цьому позивачем нараховано до стягнення з останнього 448,52 грн. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, які виникли між ПП "Хмельницька логістична компанія" та ФОП ОСОБА_1 за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір перевезення вантажів №35 від 01.01.2012р.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Із положень ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України вбачається, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.2 ст. 916 ЦК України, ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за домовленістю сторін, за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Судом враховується, що на виконання п. 2.4. договору сторони в заявці визначили договірну суму фрахту, яка з врахуванням виставленого до оплати рахунку - фактури №Гт-29 від 02.08.2012р. та укладеного між сторонами акту виконаних робіт №Гт-32 від 13.08.2012р. становила 56000,00 грн., як еквівалент 7000 доларів США.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ПП "Хмельницька логістична компанія" та ФОП ОСОБА_1 договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р. вбачається, що позивач зобов'язаний доставити довірений йому відповідачем вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання товару особі, а відповідач зобов'язується здійснити оплату за перевезення згідно з умовами даного договору.

Сторони підписали та скріпили печатками заявку від 03.08.2012р. на перевезення вантажу, відповідно до якої перевезення здійснювалось за маршрутом Київ - Бешкек транспортним засобом, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; ФІО водія - ОСОБА_3; ставка фрахту 7000$, 100% передоплата; замовник ТОВ "ЮРІЯ-ФАРМ".

Зі змісту заявки від 03.08.2012р. вбачається погодження сторонами іншого порядку оплати ніж визначений п. 5.3 договору. Так згідно змісту поданої заявки сторони домовились про 100% передоплату послуг перевезення. Враховуючи викладене позивачем 02.10.2013р. виставлено до оплати відповідачу рахунок - фактуру №Гт-29 від 02.08.2012р. на суму 56000,00 грн.

Судом враховується, що на виконання умов договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р. та заявки від 03.08.2012р. ФОП ОСОБА_1 надала відповідачу послуги по перевезенню вантажу, які надані з залученням ФОП ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3

Залучення до виконання перевезення інших осіб не суперечить умовам договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р., а саме п. 2.2.3 договору.

Факт виконання умов договору, відвантаження та прийняття уповноваженою особою відповідача товару підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А№443959 та актом виконаних робіт №Гт-32 від 13.08.2012р., в якому визначена загальна вартість робіт (послуг) - 56000,00 грн. (без ПДВ).

Відповідачем частково оплачено заборгованість по договору перевезення вантажу №35 від 01.01.2012р. у сумі 40000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.08.2012р.

Докази погашення ПП "Хмельницька логістична компанія" боргу в сумі 16000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість та підтвердження належними доказами наявності непогашеної відповідачем заборгованості, суд вважає за належне позовні вимоги про стягнення 16000,00 грн. - основного боргу задовольнити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в договорі не передбачено збільшеного розміру річних позивач на прострочену суму боргу нарахував три відсотки річних у сумі 448,52 грн.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних судом встановлено, що заявлена сума нарахована в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16448,52 грн., з яких 16000,00 грн. - основний борг, 448,52 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 48, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Чернігів до приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія" м. Хмельницький про стягнення 16448,52 грн., з яких 16000,00 грн. - основний борг, 448,52 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія" (м. Хмельницький, вул. Київська, буд. 4, кім. 305, код 37864127) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_4) 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) боргу, 448,52 грн. (чотириста сорок вісім грн. 52 коп.) - 3% річних.

Видати наказ.

Суддя                                          А.М. Яроцький