Пропустити навігацію.
Головна

Реформування трудового права України як одне із невідкладних завдань держави.

Мірошниченко О.А.,

к.ю.н., доцент кафедри права України

Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права

МНТУ імені академіка Ю. Бугая

    Однією із важливих галузей права і законодавства, яка входить до складу правової системи України, є трудове право. Доцільно відзначити, що в Україні, хоч і не так інтенсивно, порівняно з цивільним, кримінальним, податковим, житловим, пенсійним та іншим законодавством, здійснюється також реформування трудового законодавства, яке має, перш за все, соціальне спрямування і покликано забезпечити правовий захист прав та інтересів сторін трудового договору.

    Одним із важливих та невідкладних завдань України як незалежної правової держави є створення цілісної системи законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють працю працівників.

    За 20 років незалежності України прийнято ряд нових законів, які враховують закони ринкової економіки та їх вплив на трудові відносини. Проте до сих пір не прийнятий новий Трудовий кодекс України, який повинен стати основою для подальшого реформування та розвитку трудового законодавства.

    Реформування трудового законодавства потребує не удосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів щодо правового регулювання трудових відносин.

    Сьогодні трудове право є інструментом впливу на всі рівні економічного розвитку, що значно розширює його соціальне призначення і визначає його місце в правовій системі. Поступово скорочуються авторитарні методи регулювання трудових відносин внаслідок інтенсивного розвитку форм і механізмів соціального партнерства, а також автономних локальних нормативних актів.

    Перед наукою трудового права з’явилися нові проблеми, породжені сучасними умовами суспільного розвитку, а також необхідністю гармонізації трудового законодавства України з міжнародними стандартами у сфері праці. Тому на сучасному етапі можна виділити такі найважливіші проблеми, що стоять перед трудовим правом України:

  1. здійснення нормотворчої діяльності в сучасних умовах розвитку держави і суспільства з врахуванням глобалізації економічних відносин;
  2. розробка сучасних підходів до правового регулювання суспільних відносин у сфері праці, гармонізованих до європейських стандартів;
  3. реалізація соціально-правового захисту трудових прав працівників в умовах ринкової економіки.

    При цьому слід враховувати, що чинне законодавств про працю суттєво застаріло та вимагає істотного оновлення. Оскільки воно було прийнято в умовах безроздільного панування однієї форми власності – державної, планового ведення господарства і жорсткої державної централізованої регламентації трудових відносин. У таких умовах законодавство потребує не часткових змін, а кодифікації.

    Генеральним напрямом кодифікації трудового законодавства України має бути лібералізація правового регулювання трудових відносин. Слід переходити від жорсткого державного регулювання до договірного регулювання на національному, галузевому, регіональному та локальних рівнях.

    Одним із завдань здійснення кодифікації трудового законодавства є зведення до мінімуму регулювання трудових відносин підзаконними актами, які повинні прийматися лише на виконання законів. Вони не повинні і не можуть встановлювати нових обов’язків працівників, зменшувати права, передбачені законом.

    Чинний кодекс законів про працю України, прийнятий ще у 1971 році, та окремі нормативно-правові акти не в повній мірі регулюють трудові відносини працівників. Тому в Україні сформувалась певна тенденція посягання цивільного права щодо врегулювання тих трудових відносин, що не врегульовані трудовим законодавством. Так, відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України, який був прийнятий ще у 2003 році, положення даного Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Отже, до регулювання відносин, які виникають при використанні найманої праці норми ЦК застосовуються субсидіарно.

    Тому ще одним завданням, що стоїть перед суспільством, є підняття значення Трудового кодексу, який повинен регулювати всі трудові відносини, їх особливості та відносини, тісно пов’язані з трудовими. Слід відмітити, що загальні начала, що визначають сферу дії трудового законодавства України, закріплені в ст.6 Проекту Трудового кодексу, що підготовлений до другого читання в редакції від 02.10.2008 року. Трудове законодавство регулює трудові відносини, визначені цим кодексом, про що йдеться в ч.1 даної статті. Дане викликає ряд питань, пов’язаних зі сферою дії трудового законодавства та його змісту.

    Необхідно відмітити, що автори Проекту не взяли до уваги положення загальної теорії права, згідно з якими норми галузі права можуть міститися не тільки в законодавстві даної галузі, але й в нормативних актах інших галузей.

    Крім того, в науці трудового права традиційно прийнято вважати, що до предмету трудового права входять не тільки трудові відносини, але й відносини, тісно пов’язані з трудовими. Це, мабуть, пов’язано з тим, що останнього часу в науці трудового права України відсутні сталі, визнані теоретико-правові конструкції регулювання трудових відносин, що відповідають новим суспільним і економічним умовам. Вчені-трудовики практично позбавлені участі в розробці нормативних актів у сфері трудового права, не залучаються до проведення відповідної наукової експертизи. Доволі суттєвий розрив між законодавчою діяльністю і науковою експертизою наносить шкоду не тільки якості нормативних актів, але і розвитку науки трудового права України в цілому.
   
На завершення, слід відмітити наступне:

  1. Трудовий кодекс повинен адекватно відображати процеси, що відбуваються в суспільстві;
  2. норми Трудового кодексу не повинні суперечити встановленим положенням загальної теорії права;
  3. до розробки пропозицій щодо вдосконалення проекту Трудового кодексу обов’язково залучити вчених-фахівців з трудового права, що забезпечить стабільність кодексу – одну з ознак його високої якості;
  4. максимально наповнити новий трудовий кодекс конкретними нормами, а не абстрактними відсилками;
  5. норми кодексу повинні бути зрозумілими кожному працівникові, умови праці якого вони регулюють.

трудовий кодекс

Вчені-фахівці: практики чи теоретики?