Пропустити навігацію.
Головна

Права та обов’язки батьків і дітей.

Дюжова Т.О

Учениця 9 – В класу

загальноосвітнього навчального закладу №3

м. Чернігова

Науковий керівник: к. ю. н., доцент

Мірошниченко О.А.

    Проблемам правового регулювання прав та обов’язків батьків і дітей присвячені роботи багатьох провідних вчених, зокрема, Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Керецман В. Ю., Семерак О. С. та інших.

    Найважливіша функція сім’ї – продовження людського роду. Виконання цієї функції надзвичайно важливе і для кожної людини, і для всього суспільства. З перших днів існування людського суспільства батьки опікувалися своїми дітьми, передавали їм свій досвід, допомагали обирати життєвий шлях, знаходити гідне місце в житті.

    Турбота про дітей, а пізніше обов’язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

    Статтею 52 Конституції України визначено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

    Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

    Взаємні права та обов’язки батьків і дітей базуються на походженні дітей, засвідченому в установленому законом порядку. Походження дитини, батьки якої перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків, а дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюються шляхом подання спільної заяви в органи загсу. Батьківство дитини в батьків, які не перебувають у шлюбі, і нема спільної заяви батьків, може бути встановленому в судовому порядку. Походження дитини засвідчується відповідним записом.

    Батьки і діти зобов’язані подавати одне одному моральну і матеріальну допомогу. При цьому діти, походження яких встановлене за заявою батьків чи рішенням суду, мають ті самі права й обов’язки щодо батьків, що й діти, які народилися від батьків, які перебувають у шлюбі.

    До особистих прав і обов’язків батьків по відношенню до дітей слід віднести: право і обов’язок присвоїти дитині прізвище, ім’я то по-батькові; право і обов’язок виховувати і утримувати дітей; визначити місце проживання дитини; забезпечувати їх інтереси при розгляді спорів про них.

    Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

  1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
  2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
  3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
  4. Батьки зобов’язані поважати дитину.
  5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
  6. Забороняються будь-які види експлутації батьками своєї дитини.
  7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

    До майнових прав і обов’язків батьків і дітей слід віднести: право і обов’язок батьків по управлінню майном дітей, обов’язок і тих і інших поважати спільну і роздільну власність і т. ін. Батьки і діти мають взаємні аліментні обов’язки. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а повнолітні діти зобов’язані утримувати і піклуватися про непрацездатних батьків.

    При стягненні аліментів з батьків на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального становища особи, що сплачує алімеанти, і особи, що має їх одержувати.

    При визначенні аліментів на користь батьків, які стягуються з повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, виходять з матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків одержувати аліменти один від одного.

    Слід відмітити, що неповнолітні батьки мають такий самий комплекс прав та обов'язків щодо дитини, як і повнолітні батьки. Чинне сімейне та цивільне законодавство передбачає цілу низку гарантій здійснення неповнолітніми батьками своїх батьківських прав та належного виконання ними своїх батьківських обов'язків. Так, ч. 2 ст. 23 СК передбачає можливість надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, право на шлюб у судовому порядку, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України з моменту реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності. Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК України).

    Неповнолітні батьки здійснюють свої батьківські права та виконують обов'язки самостійно. Але неповнолітні особи, по-перше, стаючи батьками та набуваючи повної цивільної дієздатності, самі не втрачають статусу дитини щодо власних батьків, а, по-друге, черес свій вік вони не є ще досить морально та фізично зрілими для того, щоб належним чином здійснювати свої батьківські права та виконувати обов'язки. Крім того, такі особи зазвичай не мають достатньої кількості власних коштів для того, щоб утримувати дитину. Для вирішення названих проблем Сімейний кодекс передбачає, що неповнолітнім батькам може бути надано допомогу у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. Таку допомогу їм зобов'язані надавати баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім (ст. 16 СК). Крім того, допомогу у здійсненні неповнолітніми батьками своїх прав та виконанні обов'язків покликаний надавати орган опіки та піклування. Якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ч. 2 ст. 14 СК). Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків (ч. 4 ст. 217 СК). Крім того вони можуть бути позбавлені батьківських прав тільки на підставі п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 164 СК.

    Виходячи з того, що неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини, як і повнолітні, можна зробити висновок, що перші мають право на звернення за захистом прав та інтересів своєї дитини не тільки до суду, але й до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а також право на самозахист своєї дитини.

    Таким чином, можна підвести підсумок, що на сьогодні права і обов”язки батьків і дітей врегульовано Конституцією України, Сімейним та Цивільним Кодексами України. Правовідносини батьків та дітей обумовлюються міжнародними документами.Зокрема, Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах (Міжнародна угода від 22 січня 1993 р., ратифікована Законом від 10 листопада 1994 року), Конвенція про права дитини, Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному рівнях (прийнята Генеральною Асамблеєю 3 грудня 1986 р).

Список використаної літератури:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР.
  2. Керецман В. Ю., Семерак О. С. Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.
    Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с.