Пропустити навігацію.
Головна

Податковий кодекс і господарські договори: нові вимоги та правила

Новий Податковий кодекс України робить за необхідне пильнувати не лише нарахування і сплату податків, а й процес укладення та виконання господарських договорів.

Договори поставки і купівлі-продажу

Певний вплив на договірну практику, після 01 квітня 2011 року, мають норми, що регулюють податок на прибуток.

Наприклад, для оподаткування договорів поставки або купівлі-продажу важливе значення має п.137.1. ПКУ.

Тут передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Тобто йдеться про скасування нормами ПКУ так званого касового методу визначення моменту виникнення доходу (з моменту отримання плати від покупця) за старим законодавством. Натомість єдиним лишається метод нарахування, тобто визначення моменту отримання доходу за датою переходу права власності на проданий товар. Зрозуміло, що фактичне надходження коштів на рахунок продавця до уваги в цьому випадку не береться.

За певних умов, у випадку прострочення оплати і порушення покупцем умов відповідного договору продавець (постачальник) має право застосувати норми ст.159 ПКУ.

Так, згідно з п. 159.1.1. продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості. Дане право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

  1. Платник податку звертається до суду з позовом(заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
  2. За поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Таким чином, для тих хто не хоче зв’язуватися із судами, простіше розумно визначити момент переходу права власності, що матиме тепер принципове значення для оптимізації податкових зобов’язань за податком на прибуток.

Питання переходу права власності регулюються нормами Цивільного кодексу України, а саме ст.334 «Момент набуття права власності за договором». Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язань доставки.

Таким чином, керуючись ч.1 ст.334 ЦКУ рекомендуємо включати до договорів таке положення: «Перехід права власності на передані за договором товари(майно) виникає з моменту завершення розрахунків за цей товар».

Включивши до договору даний пункт Ви матимете можливість повернення до «касового методу» обчислення доходу, тобто виникнення доходу лише після фактичного надходження коштів на рахунок.

Звертаємо увагу на той момент, що «перехід права власності» та «фактична передача товару» – це не тотожні поняття, їх не слід плутати.

Договори про надання послуг і виконання робіт

Для договорів про надання послуг і виконання робіт у Податковому кодексі встановлений інший порядок виникнення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Так, п. 137.1 ПКУ встановлено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Варто звернути увагу на те, що йдеться саме про дату складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг, а не про дату фактичного виконання цих робіт або надання послуг. З цього можна зробити важливий висновок – немає акта, відповідно, немає і доходу.

    Чим можна замінити відсутній з різних причин акт у випадку, наприклад, коли його відмовляється підписувати контрагент?

    При буквальному тлумаченні вищевказаних норм ПКУ – нічим. Навіть судовим рішенням, яке цими нормами не передбачено. Лише щодо будівельного підряду дана ситуація врегульована. Так, відповідно до ст. 882 ЦКУ передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, наявність або відсутність належним чином оформленого акта має вирішальне значення.